коммунальные услуги

Кожна людина реалізує себе в професійному плані так, як вважає найбільш вірним і доцільним. Хтось працює у великій сильній корпорації і гордий, що причетний до великого бізнесу, а хтось працює в невеликій компанії і ні за що не проміняє ні за які гроші ту душевну атмосферу, яка склалася серед колег. Хтось бачить себе лише на держслужбі і хоче бути корисним гвинтиком у системі реалізації функцій держави, а хтось біжить від будь-якого "вищого начальства" як від вогню і вважає, що тільки своєю головою, своєю кмітливістю можна дати собі і своїм дітям дорогу в життя, що тільки будучи приватним підприємцем можливо повністю реалізувати себе.

Але осторонь від усіх стоїть певна категорія людей, діяльність яких настільки специфічна, що й не відразу можна дати їй правильну оцінку. Це самозайняті особи, які провадять незалежну професійну діяльність. Закон № 2755-17 відносить до них осіб, які беруть участь у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, зокрема діяльність лікарів, приватних нотаріусів, адвокатів, аудиторів, бухгалтерів, інші, за умови, що така особа не є працівником або ФОП.

Навіть поверхневий погляд на цей список дає зрозуміти, що до нього потрапили не рядові ремісники, не хлопці/дівчата, які гоняться за миттєвою вигодою та споживою, а ті, хто хоче реалізувати свій внутрішній потенціал, своє бачення світу, як то: вчені, артисти, письменники та педагоги або ж міцні професіонали своєї справи, які виявили бажання взяти участь у побудові системи самоорганізації громадянського суспільства, з метою задоволення його потреби в авторитетному, і найголовніше - незалежному від держави, експертному погляду з різних питань повсякденного життя і ведення бізнесу - адвокати, нотаріуси, аудитори, інші.

Зрозуміло, що при реалізації такої незалежної професійної діяльності самозайняті особи не отримують жодної підтримки від держави, бо це само по собі позбавляло б їх головного - незалежності. Останнім часом дана категорія фахівців зіткнулася з проблемою спроби з боку комунальних служб нав'язати самозайнятим особам зобов’язання оплачувати їх послуги по "комерційним" тарифам.
Саме про це і хотілося поговорити детальніше. Візьмемо, наприклад, нотаріуса. Нотаріус не є, і на законодавчому рівні НЕ МОЖЕ бути, суб'єктом підприємницької діяльності. Його сферою діяльності є засвідчення певних прав, а так само фактів, що мають юридичне значення, а так само вчинення інших нотаріальних дій. Це свідчить про те, що у самому принципі нотаріальної діяльності основоположним ядром закладено зовсім не отримання прибутку.

Закон чітко регламентує, що діяльність нотаріуса може відбуватися тільки в спеціально обладнаних приміщеннях, які відповідають цілому ряду вимог щодо дотримання конфіденційності отриманих нотаріусом відомостей, збереженню нотаріальної таємниці і забезпечення збереження носіїв інформації. При цьому, контролюючи належне забезпечення зазначеного рівня безпеки вчинення нотаріальних дій, держава повністю покладає відповідальність і матеріальні витрати на його забезпечення на приватного нотаріуса. Звичайно ж, в цьому випадку, нотаріуси йдуть шляхом найменшого опору і переобладнують під робочі місця нотаріуса житлові квартири, які ними орендуються, або ж перебувають у їх власності: обладнують окремий вхід, ставлять захисні системи на вікна, обладнають сейфи та залізні шафи та інше ..І ось тут вступають в гру комунальні служби, які побачивши біля входу табличку з написом нотаріус і годинами прийому, ліквідують особовий рахунок платника по категорії "населення" і відкривають особовий рахунок по категорії "інші платники", відмовляючись при цьому приймати оплату за спожиті послуги за старим особовим рахунком і зобов'язують нотаріуса підписати договір про споживання послуг за "комерційним" тарифом.
На жаль, часто у спорі про право на оплату побутових послуг по категорії "населення" на сторону комунальних служб стають і суди першої інстанції, зокрема, зустрічаються і ось така позиція: ".. робоче місце приватного нотаріуса призначено винятково для вчинення нотаріальної діяльності по обслуговуванню населення, і .. не може бути житлом для постійного / тимчасового проживання фізичної особи .. Приміщення, яке використовує нотаріус для своєї професійної діяльності, не відноситься до житлового фонду, тому що згідно з. ч.4 ст.4 ЖК України до житлового фонду не належать нежитлові приміщення в житлових приміщеннях, призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру .." При цьому повністю ігноруються положення Конституції України: власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він має право вчиняти щодо нього будь-які дії, що не суперечать закону, використовувати його для здійснення господарської та іншої не забороненої законом діяльності. А також положення ЦК України про те, що держава не втручається в реалізацію власником права власності, власник житлового будинку (квартири) має право (але не зобов'язаний) використовувати приміщення для свого проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його тільки лише для ПРОМИСЛОВОГО виробництва.

Все це, в сукупності з неправильною оцінкою правового статусу особи приватного нотаріуса - віднесенням його до категорії фізичних осіб-підприємців, лише у зв'язку з тим фактом, що послуги приватного нотаріуса надаються на умовах платності, призводить до того, що постачальник послуг і, найчастіше, суди першої інстанції схиляються до того, що нотаріус повинен оплачувати "комуналку" за комерційними тарифами.

Ми вважаємо, що така позиція категорично невірна і вже маємо практику щодо захисту інтересів самозайнятих осіб, що провадять незалежну професійну діяльність в судах вищих інстанцій.