начисление алиментов

Дуже часто, під час відвідування відділів виконавчої служби з робочих питань, бачу стандартну картину – черга з декількох десятків жінок біля двері кабінету державного виконавця, який займається питаннями примусового стягнення аліментів, і, відповідно: нерви, сльози, сварки та обговорення «сумнівних достоїнств» колишніх чоловіків, приправлене «міцним слівцем»..


Звісно, не можна казати, що несплата аліментів – виключна проблема лише нашого міста. Це явище масове та повсякденне. Проте Харків має і свою окрему специфіку: він завжди був і залишається містом розквіту малого підприємництва. Велика кількість ринків, ТЦ біля станції метро імені ак. Барабашова, який заслуговує на окреме згадування, оскільки є по суті «містом посеред міста», приміщення та виробничі території колишніх заводів та підприємств, які нині знаходяться в аренді у різних дрібних підприємців-виробників та фірм, що бажають заробити на свій власний «шмат хлібу з маслом» - все це обумовлює величезну кількість самозайнятих осіб та людей, що працюють на ФОП, нажаль, найчастіше неофіційно..

Врахувати джерела, підрахувати розміри та надати документальні підтвердження таких доходів – практично нереально. Цього не може зробити навіть держава в межах боротьби з тіньовою економікою, що ж у такому разі казати про жінку, яка намагається стягнути аліменти нга утримання дитини з колишнього чоловіка?

Найбільш цивілізованим способом розв’язання цього питання, на мою думку, є вимога про нарахування аліментів не у частині від доходу батька, а у твердій грошовій сумі. Яка має бути заявлена ще під час подачі позову про стягнення аліментів. Це, з одного боку, ніяким чином не зачіпає інтересів дитини в контексті розміру та достатності виплат, що отримуються, оскільки їх подальша індексація закріплена на законодавчому рівні; з іншого ж боку – тягар доказування необхідності зміни виплат в бік зменшення, через погіршення матеріальних умов, покладається на плечі платника.

Вважаю, що, в цьому випадку, зазначені переваги значно більші за потенційну загрозу «недоотримання» коштів на утримання дитини за умови збільшення щомісячного доходу платника, на відміну від ситуації, коли аліменти призначені в частині від прибутку. Реалії сьогодення такі, що стан платника з набагато вищою вірогідністю може погіршитися. Випадки ж значного покращення матеріального становища – скоріше випадковість ніж закономірність. Вони в переважній своїй більшості пов’язані з отриманням разового неофіційного прибутку, довести наявність якого, знову ж, буде практично нереально.