Адвокат з спадкового праву

Коли до нас приходить горе - помирає один з членів родини, настає час для суму та спогадів, проте, для найближчих родичів це ще й час для здійснення низки невідкладних дій: треба привести до ладу справи померлої людини, виконати її останню волю, розібратися з незавершеними зобов’язаннями, вступити в управління майном.


У разі, якщо є лише один спадкоємець, або конкретні частки кожного спадкоємця визначені спадкодавцем у заповіті – питань щодо розподілу спадщини не виникає. Але якщо спадщину приймають два або більше спадкоємців, постає питання щодо справедливого розподілу між ними усієї спадкової маси.

Нібито здається - закон проголошує, що частки спадкоємців є рівними, отже які тут ще можуть бути питання? Не поспішайте, на практиці все не так просто і набагато цікавіше..

Тільки-но справа доходить до вступу в спадкові права, як перед нами постає низка питань, відповісти на які не настільки легко, як вбачається на перший погляд.

З деякими з них спробуємо розібратися у цій статті.
По-перше, потрібно розглянути більш детально питання – що собою являє спадкова маса і як саме вона розподіляється між спадкоємцями? Спадкова маса являє собою єдине ціле, не дивлячись, які права й обов'язки до неї входять, і у разі спадкування декількома спадкоємцями вона переходить у їх спільну часткову власність.

Частки спадкоємців є рівними. Спростувати таку презумпцію може лише особисто спадкодавець, якщо зафіксує своє волевиявлення склавши заповіт. Лише якщо у заповіті чітко визначено те майно, яке відходить до конкретного спадкоємця, це майно не стає об'єктом спільної часткової власності, а є особистою власністю того, кому воно заповідано. В іншому ж випадку, частки у спадщині, що належать спадкоємцям, виражаються чисельно (1/2, 1/3 і т. д.), яке саме майно до цієї частки входить не конкретизується, тобто такі частки є ідеальними.

Дуже цікава ситуація виникає за обставин, коли спадкоєцями виступають обидва з подружжя (наприклад, спадкуючи після померлого сина чи доньки). Є аксіомою, що майно набуте у шлюбі є спільною сумісною власністю подружжя. Проте, саме даний випадок є виключенням з правил: за зазначених умов спадкове майно отримує статус спільної часткової власності. Дружина та чоловік виступають як відокремлені суб'єкти правовідносин спадкування, приймають спадщину самостійно, кожен від свого імені. Стає зрозумілим, що не передбачає винятків норма СК, згідно якої особистою приватною власністю кожного з подружжя є майно, набуте ним в порядку спадкування, не зважаючи на факт перебування у шлюбі.

По-друге, життя дуже часто демонструє нам, що спадкоємці невдоволені отриманням у спадщину «ідеальних» часток, це для них дуже незручно, і вони були б раді розподілити між собою спадкове майно керуючись поняттями справедливості та банальної побутової доречності (погодьтеся, навіщо потрібна старенькій бабусі 1/2 частка автомобіля, якщо разом з нею спадкує також, наприклад, її син, який з 99% імовірністю і буде цей автомобіль експлуатувати?). То ж, чи можуть спадкоємці самостійно перерозподілити спадщину? Що ми бачимо? Зважаючи на законодавчий припис стосовно того, що лише особисто спадкодавець в заповіті може відійти від принципу рівності часток спадкоємців, можна стверджувати, що спадкоємцям не дозволяється поділити спадщину відповідно до власних міркувань, з одержанням при поділі частки меншої ніж та, що призначена законом чи заповітом, а, натомість, від них вимагається провести поділ чітко у відповідності зі спадковими частками.

Водночас у спадковому законодавстві існує ще одна норма, яка також регулює питання щодо розподілу спадкової маси. Ст. 1267 ЦК надає спадкоємцям за законом право на зміну розміру часток у спадщині когось із них. Якщо спадкоємці досягнуть угоди, то вони можуть відступити від цього принципу уклавши усний договір, щодо рухомого майна, або письмовий, нотаріально посвідчений договір, стосовно нерухомого майна чи транспортних засобів.

Стає у око певна невідповідність норми, яка дає можливість спадкоємцям за законом обходити за своїм бажанням принцип рівності часток та ст. 1278 ЦК, яка стверджує, що презумпція рівності часток спадкоємців може бути спростована лише волевиявленням спадкодавця, закріпленим у заповіті. З метою розв'язання цього протиріччя на практиці, нотаріуси розглядають укладання спадкоємцями за законом правочину щодо зміни розмірів часток у спадщині та укладання правочину про поділ спадщини як окремі юридичні дії. В жодному разі зміна розміру часток не може бути застосована як особлива умова договору про поділ спадщини між спадкоємцями.

Виходячи з цього, спадкоємці мають право спочатку укласти окремий договір, яким буде змінено розміри спадкових часток, а потім укласти договір про поділ спадщини, метою якого буде визначити конкретне майно, яке відповідає часткам спадкоємців і належить кожному з них. Про сам же факт зміни часток у спадщині в договорі про поділ спадщини спадкоємці вказувати позбавлені права. Саме через ці особливості навряд чи інститут зміни частки у спадщині спадкоємцями коли-небудь здобуде значного поширення, оскільки договір про зміну розміру часток має укладатися до укладання угоди про розподіл спадщини, і тому спадкоємці, здебільшого, не можуть достеменно знати, яке саме майно вони успадкують в межах своєї частки в майбутньому. Крім того, немає законодавчого визначення щодо форми такого договору у тому випадку, якщо до складу спадщини включені, наприклад, майнові права: право вимоги, право на депозитний вклад тощо.

По-третє, навічно актуальним залишається питання – що ж собою являє процес поділу спадщини, і я к його здійснити у відповідності до чинного законодавства? Поділ спадщини є логічним завершенням процесу спадкування. Він розуміє під собою припинення режиму спільної часткової власності, шляхом виділення відповідних часток в натурі і, відповідно, перехід до режиму особистої приватної власності кожного зі спадкоємців по відношенню до того майна, яке складає його частку у спадщині.

Правочин про поділ спадщини укладається за наявності згоди усіх спадкоємців, які прийняли спадщину, і оформляється договором між ними, у якому сторони вказують реальні частки у спадщині що належатимуть їм. Зазначений договір може зачіпати як питання поділу усієї маси спадкового майна, так і питання виділу з нього частки одного або кількох спадкоємців. При цьому, якщо вартість майна не відповідає розміру частки спадкоємця, допускається грошова компенсація такої різниці. Якщо сторони договору не можуть досягти згоди, то вони мають звернутися до суду, який своїм рішенням і здійснить поділ з урахуванням часток, що належать кожному із спадкоємців.

Якщо Вам необхідна правова допомога по процедурі поділу спадщини, телефонуйте або задавайте питання онлайн.